10 липня о 18:00 в Литовському музеї театру, музики та кіно відкрилася спільна виставка литовських та українських театральних художників «Персонаж на театральній сцені: Україна ‒ Литва».

Виставка є частиною спільного проєкту Литовського музею театру, музики і кіно та Галереї сценографії (Львів) в рамках Львівського квадрієнале сценографії «Театральний костюм 21 століття. Діалог ідентичностей: Україна ‒ Литва».

Це перша зустріч сценографів цих країн, яка розкриває мистецькі творчі пошуки ХХІ століття в різних умовах, їхню близькість та унікальність. Виставка у Вільнюсі ‒ це погляд на театральних художників, які створюють костюми персонажів та ляльок, показуючи, як зовнішній вигляд головного елементу вистави ‒ персонажа ‒ використовується для розкриття особливостей сучасної національної драматургії. Персонаж ‒ головна дійова особа театральної вистави, єдина обов'язкова частина вистави, яка бере участь у сюжеті та описує певні особистісні риси чи смисли, розкриває глибинні культурні та соціальні процеси, відображає історичний контекст нації.

«Організовуючи виставку сучасних художників, ми хотіли показати їхні останні завершені роботи. Крім того, думаю, що литовському глядачеві цікаво побачити, які ідеї, теми та проекти реалізуються в українському театрі під час війни та сьогодні», ‒ розповідає Богдан Поліщук, один з кураторів виставки.

Багато з експонатів представляють вистави 2024 та 2025 року. Огляд творчої діяльності театральних митців з обох країн свідчить про очевидний український фокус на поширенні, популяризації та пізнанні сценографії. Вони організовують виставки ‒ Триєнале сценографії одного з найвідоміших українських сценографів ‒ Данила Лідера тощо.

«Галерея сценографії, яка була заснована з ініціативи українських сценографів і підтримується їхньою турботою, продовжує свою діяльність навіть під час війни, тоді як повсякденне життя литовських митців починається і закінчується лише в театрі, ‒ розповідає координаторка виставки та художня керівниця Auksė Kapočiūtė-Vaitkuvienė. «Це одна з найочевидніших відмінностей, якщо говорити про професійну концентрацію українських і литовських театральних митців, а також про різні умови для створення вистав у мирний і воєнний час».

Однак театральні художники обох країн мають схожі підходи до всіх компонентів оформлення вистави, з акцентом на пластичному вираженні персонажів у костюмах і ляльках. Національна драматургія надихає на пошук національної самобутності. Останнім часом і в українському, і в литовському театрі спостерігається інтерес до національної тематики. У Литві проводяться різноманітні театральні конкурси, семінари, тренінги, фестиваль сучасної драматургії Versmės. В Україні також докладаються подібні зусилля для сприяння розвитку національної драматургії.

Важливим стало осмислення себе на тлі напружених історичних подій ‒ в умовах війни. Образи українських та литовських театральних персонажів підкреслюють схоже прагнення театру ‒ відновити та заново відкрити забуті, унікальні некласичні теми та форми мистецтва. Переосмислюється архаїчне минуле, відроджуються легенди, старі казки, твори основоположників націоналізму, таких як Леся Українка та Відунас. Національна драматургія обох країн розкривається в символічній, асоціативній пластиці костюмів, їх масивних формах, новій подачі грубих тканин і відродженні білого кольору.

Домінуючими мотивами є багатошарові, вільно облягаючі костюми, які ніби укладають фігуру в своєрідну оболонку, що наштовхує на пошук безпеки, а через узагальнені декоративні мотиви, символічні кольори та сліпе покриття тіла виявляють тенденцію до розкриття духу сакрального і, водночас, реальності повсякденного досвіду. Костюми, створені художниками обох країн, допомагають втілити характери персонажів, підкреслити особливості національної ідентичності, розкрити найскладніші драми людського буття і водночас показати зв'язки між ідентичностями сучасних творців різних країн.

Українська експозиція представлена шістьма відомими українськими театральними художниками, які представляють свої останні роботи. Це визнані митці, які співпрацювали з видатними режисерами, що залишилися в Україні під час війни. Всі ці митці активно беруть участь у виставках та власних експозиціях, займаються педагогічною та громадською діяльністю, освітніми та видавничими проектами.

Серед українських театральних художників ‒ Любов Душина, Даниїла Колот, Інесса Кульчицька, Богдан Поліщук, Олена Поліщук, Олег Татаринов.

​​