Український національний павільйон

«Сад живих речей»

Сад – це простір, що поєднує покоління, зберігає пам’ять, поєднує підземний, земний та небесний світи. Це символ зростання. В земному українському саду неодмінно чутно шелест і відгомін саду небесного, райського – забутої батьківщини людства.
Разом з тим Сад зберігає в собі артефакти – це свідки й учасники історії українського народу. Кожен артефакт це вже не просто побутова річ, це вже річ в середині якої цілий космос, наділена власною душею.

Під час війни в Україні, в повністю розбомбленому російськими ракетами будинку вціліла невеличка кухонна шафка, на поличці якої вцілів крихкий і беззахисний перед вибухом керамічний глечик. Він став одним з символів спротиву українців агресії гігантської ядерної держави. Кожна така річ зберігає в собі цілий світ і може розказати історію, якщо вміти її слухати і вміти з нею говорити.

Cтворені українськими сценографами арт об’єкти розташовані у єдиному інсталяційному просторі павільйону. Кожен з цих об’єктів передбачає певну взаємодію з глядачем, кожен з них розповідає свою власну історію.
Важливе питання – який слід, який спадок ми лишимо по собі? Які історії розказуватимуть артефакти лишені по нас?

Дизайн основного простору розроблений сценографом і куратором павільйону Богданом Поліщуком.

Керівник проекту — Юлія Глушко
Керівник Галереї Сценографії — Олег Онещак.

Художники учасники експозиції:

Празське квадриєнале дизайну 2023

Український павільйон «Сад живих речей» названо так не випадково. Сад – глибинно-сакральне поняття, закарбоване у свідомості українців. Своєю родючістю, щедрістю, кольоровою наснагою Матінка-Земля являє світові красу й велич – сутність естетичної програми українців, просторовим розмахом та різноманіттям власних проявів плекає свободу й волю народу. В образних глибинах креслень Саду – сила незламності нації, вміння боронити власну землю, відроджуватись попри всі обставини… читати більше

Назар, «зайва людина» з вищою освітою та епізодичними заробітками на будові, живе як вміє. Якось, мандруючи додому після «горілчаних» посиденьок з другом, він знайомиться з повією Ірою. У нього нема і не буде грошей, щоб «зняти» її, вона ж – поки не має замовлення. Випадкова зустріч манить їх обидвох якимись смутними сподіваннями. Та як відкритися іншому, коли за плечима занадто багато важкого і дивного досвіду? Історія маленької людини, що має в середині багато вибухової енергії, яка розриває її на шматки шукаючи своє русло.

Відео з вистави

Фото з вистави

«Український театральний костюм ХХ – ХХІ ст. Ескізи»

Ескіз театрального костюму – це той матеріал, який цікавий і з точки зору театрального мистецтва, і як твір мистецтва графічного. Ескізи є не тільки презентабельними в розумінні промоції українського мистецтва, вони також є тими мистецькими артефактами світу театру, які поєднують його із загальною історією мистецтва. Саме ескізи театральних художників
є тими експонатами, які можна зустріти у експозиціях художніх музеїв,
на виставках в галереях чи на аукціонах творів мистецтва.
Сто років українського театрального костюму – це спроба структурувати й сформувати певне бачення тяглостей і процесів розвитку українського мистецтва, допомогти виявити впізнавані й об’єднуючі риси, які можуть характеризувати нашу культурну національну ідентичність.

Оскільки на сьогодні в Україні такого плану видань присвячених театральному костюму фактично не існує в публічному просторі, то ми також мали на меті створити книжку, яка може слугувати допоміжним матеріалом у навчальному процесі для студентів та викладачів профільних вузів, таких як Національна академія мистецтв та архітектури, або Львівський національний університет ім. Івана Франка чи той же Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, які випускають сценографів, мистецтвознавців, театрознавців та режисерів.

Якісний сучасний дизайн, якісний друк та формат ошатного видання також стали важливою частиною концепції. Адже це також безпосередній важіль впливу на свідомість аудиторії: якісно видана книжка презентує вартісні речі. Книжка, яку приємно взяти до рук
і гортати – приваблює, вона викликає довіру й повагу до самого предмету про який в ній ідеться. Саме в цьому Галерея сценографії зацікавлена як організація.

Співпраця з видавництвом Олександра Савчука та друкарнею «Майстер книги» в цьому плані відіграла далеко не останню роль.

Тут команда Галереї сценографії може хіба щиро подякувати за досвід вдалої й конструктивної співпраці.

---

Команда, Автори, Упорядники

Олена Ковальчук, Лілія Волошина,Тетяна Руденко, Ольга Лагутенко – співупорядник книги «Український театральний костюм ХХ – ХХІ ст. Ескізи».Олена Ковальчук, Лілія Волошина,
Тетяна Руденко, Богдан Поліщук, Ольга Лагутенко

Галина Листвак – викладач Української академії друкарства у Львові, доктор (кандидат) соціально-комунікаційних наук, літературний редактор, редактор книги «Український театральний костюм ХХ – ХХІ ст. Шкіце», нині стипендіат ім Лейн Кіркленд (програма керується Фондом лідерів змін). Цього навчального року він навчається в Люблінському університеті Марії Кюрі-Склодовської на факультеті політології та журналістики.
Богдан Поліщук – художник, сценограф, режисер, співзасновник Галереї сценографії та Львівської квадрієнале сценографії, співупорядник книги «Український театральний костюм ХХ – ХХІ ст. Ескізи».
Олена Поліщук – художник, сценограф, куратор проектів Музею книги і друкарства України, дизайнер книги «Український театральний костюм ХХ – ХХІ ст. Ескізи».

Олександр Савчук – видавець «Майстер книги»

Це світла, хоч і наповнена смутком, історія дівчини Міцуе, яка дивом вижила після бомбардування Хіросіми. Ви дізнаєтесь про те, як кохання може врятувати людину з найглибшої безодні й найтемнішого мороку. Якщо ваше серце палає від втрати, болю, або неспокою, «Дівчина з Хіросіми, яку лякає грім» подарує вам промінчик тепла в цей тяжкий час.

Вистава створена на основі п’єси знакового японського драматурга Хісасі Іноуе. Рідкісна для української сцени японська драматургія в поєднанні із візуальним «театром художника» – напрям, в якому працює режисер та сценограф Богдан Поліщук, занурить вас у світ витонченої простоти. Драматична дія без крику, з увагою до найменшого руху акторів, в камерному просторі – це той театр, який зробить ваш вечір особливим.

Окремо варто зазначити, музика під час показу виконується наживо, створена спеціально для проєкту однією з найцікавіших sound-дизайнерок України – Яною Шлябанською.

---

«Минулого року, саме в ці дні мистецький, театральний Київ із захопленням обговорював проєкт Богдана Поліщука  «Вертеп. Необарокова містерія».

Цьогоріч розкішна містерія перетворилась фактично на мінімалістичну притчу з яскраво-вираженим психологічно-лікувальним ефектом.

Театральний люд переживає цю війну, болісно шукаючи адекватний тон, ритм, жанр, текст. Хтось – у класиці, хтось – у методі вербатиму, сучасній докудрамі. Інколи з колес (підвалів) по-живому, інколи, уже встигнувши переосмислити, перетворити свій трагічний досвід.

Режисер і сценограф Богдан Поліщук & Co відрефлексували на війну виставою “Дівчинка з Хіросіми, яку лякає грім» за п”єсою японського драматурга Іноуе Хісасі «Життя з батьком, або Веселки над Хіросімою» (переклад Юлія Кузьменко).

Нарочито оригінальний матеріал – фішка Поліщука. Цікаво, що ідея виникла ще два роки тому, а втілилася актуальним звучанням саме сьогодні. Занадто актуальним, з огляду на фабулу, яка обертається навколо бомбардування ядерною зброєю японських міст Хіросіма та Нагасакі.

Попри тему, проблематику, алюзії і навіть використання реальної телехроніки, – це тонка, не спекулятивна і вельми стримана постановка. Делікатність, свідома темпоритмична неспішність, шумо-звуко-музичний ряд (Дух Хіросіми — Анна Серьогіна, флейта), світлова і кольорова партитури, скупий акторський малюнок (інколи аж занадто), наче свідомо притримані емоції, явно ретельно підібраний тон – дали змогу оцінити виставу саме в естетичний площині. Уже як закінчений мистецький твір, а не миттєву перформативну реакцію на кровоточиві події.

“Дівчинка з Хіросіми” – вийшла таким собі театральним відтворенням японської естетики сумі-е (туш+малюнок), що зосереджує увагу глядача на головному і створює виразний образ, який через монохромність дає проступити кольорам більш яскраво. Власне, як і емоціям. Уже після вистави.»

Ольга Стельмашевська про виставу

Відео з вистави

Фото з вистави

Про нас говорять

lrt.lt

Pro Театр

Журнал “Музика”

Критика

Лівий Берег

П’єса в театрі Курбаса

Facebook

Відбулося 8 – 19 жовтня 2022 року. Виставка національних та студентських павільйонів експонувалася в Музеї Літератури Грузії імені Георгія Леонідзе. Український національний павільйон організований Галереєю Сценографії за підтримки Українського Посольства в Грузії та сприяння Тетяни  Колотилової було відкрито в окремому просторі – Галереї Національного дослідного центру історії та охорони пам’яток Грузії.

В Бієнале взяло участь 9 країн. Свої національні павільйони представили: Україна, Грузія, Польща, Канада, Китай, Кипр, художники-дисиденти представили Білорусь. Студентські павільйони: Грузія, Італія, Канада, Китай, Кіпр, Польща, Сербія.

Крім того в рамках Бієнале й програми Українського павільйону, в Тбіліській державній академії мистецтв відбувся відкритий майстер-клас художньої вибійки від художниці Людмили Нагорної.

В Національній парламентській бібліотеці Грузії, за підтримки міжнародної організації OISTAT, протягом трьох днів проходив міжнародний симпозіум, в гібридному форматі (онлайн/офлайн), тема якого звучала: TEMPORALITY – PANDEMIC, WAR, THEATER.

Перший день симпозіуму був повністю присвячений українській сесії, під час якої із доповіддю виступив куратор Українського національного павільйону Богдан Поліщук, а шестеро художниць-учасниць павільйону змогли презентувати аудиторії свої проєкти.

На жаль через оголошення повітряної тривоги в Києві, двоє доповідачів: менеджерка й співзасновниця Галереї Сценографії Юлія Глушко, та кандидатка мистецтвознавства Лілія Волошина, так і не змогли вийти до прямого з’єднання.  Тож їхні презентації були представлені пізніше на сайті  Бієнале.

Традиційно організатором Тбіліського Бієнале сценографії виступила  СПІЛКА МОЛОДИХ ТЕАТРАЛЬНИХ МИТЦІВ ВАЛЕРІЯНА ГУНІЇ (YTA UNION) – OISTAT National Center of Georgia, та директорка й кураторка Бієнале Ніно Гунія.

Tbilisi Biennale of Stage Design 2022