Правда про вартість театрального костюму
Стаття опублікована в виданні PROтеатр текст Богдана Поліщука
Якщо говорити про ринок мистецьких творів, то насамперед кожен згадає живопис, естампи, скульптуру й навіть інсталяції…
Але не так часто в нашому інформаційному просторі можна почути про ескіз театрального костюма як об'єкт колекціонування чи продажу. Втім це зовсім не означає, що ескізи театральних художників не мають мистецької чи комерційної цінності, найпевніше навпаки.
Це дуже специфічний товар навіть для арт-ринку, це ніша, яка потребує своїх експертів, фанатів і вимагає високого інтелектуального рівня від своєї тусовки.
Лев Бакст
Є чимало театральних художників, сценографів, художників зі світовим ім'ям,
чиї ескізи розлітаються приватними
та музейними колекціями з-під аукціонних молотків за величезні гроші. Ескізи театральних костюмів є в колекціях
як художніх музеїв так і в музеях присвячених мистецтву театру.
Такі імена, як Олександра Екстер, Анатоль Петрицький, Вадим Меллер є знаковими
в контексті мистецтва як українського, так
і світового авангарду, і звісно ж їхня творчість представлена не лише живописом, але й театральними ескізами
у найпрестижніших збірках світу.
Наприклад, в 2010 році на аукціоні Sotheby's ескіз костюму Анатоля Петрицького 1925 року до вистави «Сорочинський ярмарок» попередньо оцінювався в 12–18 тисяч фунтів, а пішов з під молотка за 25 тисяч фунтів.
Можна почути історії й про постійний потік підробок ескізів відомих театральних художників. Зокрема про регулярне намагання продати «досі не відомі або втрачені» ескізи Анатоля Петрицького, як казав мистецтвознавець та експерт Дмитро Горбачов.

Ще один цікавий приклад оцінки театрального ескізу: ескіз костюму Креона до вистави за трагедією «Антігона» орієнтовно 1904 року, одного з легендарних художників Дягілевських російських балетів, Леона Бакста, в 2017 році пішов з-під молотка аукціону Christie's за 377 тисяч фунтів.

Бажаним товаром у морі арт ринку є й ескізи сценографів другої половини 20 ст., художників, чиї імена увійшли в історію національного й світового театру. Чимало легенд є про те, як родині геніального українського сценографа Євгена Лисика не раз пропонували за величезну суму грошей викупити роботи художника, але вони досі зберігаються в родинній колекції й чекають на створення іменного музею Євгена Лисика.

Федір Кричевський
У Росії ескіз костюму до вистави «Ешелон» за оповіданням М. Рощіна (реж. А. Ефрос, постановка МХАТ 1975 року) знакового як для України, так і для Росії художника Давида Боровського, в аукціонному домі «Литфонд» був оцінений у 15 тисяч рублів.

Якщо ви захочете трохи погуглити і пройтися онлайн-крамницями й аукціонами, то побачите, що продають багато, й продають не тільки зірок і художників «першого ешелону». Ескізи радянських і сучасних художників, і, навіть, ескізи невідомих авторів або тих, яких не змогли атрибутувати. Ціни, звісно, на такі графічні аркуші відчутно нижчі, вони варіюються від 50 до 500 у.о

Щоправда велика кількість таких аукціонів є в Росії, театральні ескізи для їхніх антикварних і мистецьких галерей не дивина, на відміну від України. А величезну кількість відносно недорогих ескізів художників з усього світу можна знайти і на Еbay, однак тут ще менше шансів не натрапити на підробку.

Певної статусності твори мистецтва набувають коли опиняються у збірках державних музеїв, де вони потрапляють в офіційні каталоги й стають відкритими для досліджень фахівців.

В Україні найбільша збірка театральних ескізів українських художників зберігається в державному Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. У фондах музею налічуються тисячі експонатів.

За словами Тетяни Руденко (головна зберігачка фондів музею) фондово-закупівельна комісія музею, оцінюючи твори, що потрапляють до колекції, здебільшого бере до уваги й комерційні оцінки художників і їхніх робіт, але музейна оцінка – це дещо інше, ніж цифри, які народжуються в пристрастях аукціонних торгів.

Скажімо, в 2015 році музей в партнерстві з Українським музеєм у Нью-Йорку проводив виставку «Інсценізація українського авангарду», і перед перевезенням ескізів українських авангардистів в Америку їх, звісно ж, застрахували. Так, ескізи костюмів до різних театральних постановок того ж таки Анатоля Петрицького оцінили від 65 до 80 тисяч дол. Страхова оцінка ескізів Вадима Меллера теж доходила до 80 тисяч доларів. А на 163 тисячі дол. було застраховано один з ескізів костюма Олександри Екстер.

Що до вартості ескізів сучасних українських художників, які працюють з театральним костюмом, однозначно окреслити її не можливо. Варто хіба зазначити, що ескізи костюмів розглядаються, як графічні твори і оцінюються в цій категорії.

Колекціонерів, які сфокусовані на цьому жанрі мистецтва, в Україні сьогодні не так багато, щоб створити конкурентне середовище.
А наші музеї швидше із радістю приймуть ескіз художника в дар, ніж зможуть дозволити собі його викупити.

Цікава новина з'явилася на початку 2020 року – випускники «Києво-Могилянської бізнес-школи» викупили з приватної колекції й передали Національному художньому музею України збірку творів Федора Кричевського,
в якій була й серія ескізів костюмів до опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба» у постановці Харківського театру опери та балету 1933 року. Вартість викупленої колекції меценати вирішили не оголошувати.

Та здебільшого, як і в усі часи, наші колекціонери, нерідко театрознавці по-тихеньку збирають свої колекції, отримуючи ескізи від своїх друзів художників у подарунок. Але кількість, як і вартість таких нерозкритих приватних колекцій сьогодні достеменно не відома.

Буденна й ситуація, коли роботи художників після смерті зберігаються в їхніх родинах, без можливості вільного та якісного їх експонування і без пропозицій викупити їх за відповідні кошти від наших державних музеїв. Але роботи таких яскравих художників як Мирон Кипріян, Євген Лисик, Данило Лідер, Михайло Френкель, Олена Богатирьова – це, можна сказати, золотий фонд, який важливо зберегти і якісно експонувати, відкрити для міжнародного професійного середовища та культурного туризму.

А поки, в Україні колекціонування театральних ескізів доволі вільна й перспективна ніша, яка з огляду на рух і зацікавлення цим напрямком в інших країнах згодом стане занадто дорогим задоволенням для більшості театралів, тож Carpe Diem! Ловіть момент і приглядайтесь до сучасних театральних художників.
Автор тексту: Богдан Поліщук / Галерея сценографії
Фото ескізів з відкритих Інтернет-джерел

Текст взято з ресурсу PROтеатр

Made on
Tilda