Вадим Меллер
(1884-1962)
Інформація про автора
Художник-авангардист, ілюстратор й архітектор, співорганізатор театру “Березіль”. Палкий прихильник культурного синтезу і професор Академії мистецтв України - все це про Вадима Меллера.
Детальніше
Ще за студентських часів, коли у 1905-му році хлопець паралельно
з Київським національним університетом вступив до Київського художнього училища, він бачив себе майбутнім художником.
За кілька років його карикатури публікували в газеті “Кіевская мысль”.
Продовжити освіту юнак вирішив у Мюнхенській королівській Академії мистецтв та у кращих європейських майстрів: Ф. Рубо, Г. Кніра, П. Клеє. Останній запрошує його в творче об’єднання експресіоністів «Синій вершник».

Автор виходить на всеєвропейський рівень. У 1912-1914 роках разом із Казимиром Малевичем, Сонею Долоне, Олександром Архипенком та Олександрою Екстер він бере участь у низці виставок, його роботи виставляють поруч із Пабло Пікассо, Жоржем Бреке та Андре Дереном.
Перша світова війна застає В. Меллера в Києві. У цій вимушеній зупинці тривалістю в життя він проявляє себе як український театральний художник та майстер світового рівня. Роботи того періоду його життя на жаль втрачено.

Проте, починаючи з 1919 року він працює в хореографічній студії «Школа рухів» Б. Ніжинської, створює неперевершені костюми (декорації), покликані розкрити внутрішнє чуття акторів, тіла, рухів, енергій. В. Меллера вважають реформатором танцювального костюму, виразні «рухи» якого ставали «підказкою» для виконавців, щодо пластичного малюнка хореографічних «партій», жаданого образу.

З 1922-го року стає головним художником Мистецького об’єднання «Березіль», в якому понад 10 років, разом з режисером Л. Курбасом, він творитиме національний модерний театр. Переважно усі сценічні конструкції В. Меллера (станки, пандуси, сходи), не були самостійним засобом зображення, радше – «трампліном для розвитку дії».

Одночасно, в «Березолі» він стає співтворцем та керівником Макетної майстерні – т. зв. школи, де розуміння законів акторської гри мало допомагати художникам створювати органічні сценографічні композиції.
Із початком німецько-радянської війни автор евакуювався до Середньої Азії, де продовжив займатися мистецтвом, зокрема оздобив місцеві будинки культури й оформив вистави. У 1944-му Меллер повернувся до Києва, а за два роки очолив Інститут монументального живопису Академії архітектури УРСР.

До останнього дня не покладаючи рук і не жалкуючи таланту, Вадим Меллер помер у Києві 4 травня 1962 року.

Проекти

Ескіз костюма дo «Асірійських танців» Меллер Вадим Георгійович 1919





Мерч
Статті
Made on
Tilda